Пословіци і поговоркі
Каліна сама себя хваліт: — Я с медом хороша. Не хвастайся, — говоріт мед, — я і без тебя хорош.
Камень на гору тащат, а вніз сам свалітся.
Камень не человек, а і тот рушітся.
Камзоли зеление (...зелени), а щі не соление (...не солени).
Камчатная наволочка соломою набіта.
Камиш у нас растет, а на свірелі другіе іграют.
Кандали на ногах, а думка на воле.
Капля в море не заметна.
Капля і камень долбіт.
Капусту садіть — спіне досадіть.
Карасева ушіца да гороховая лапшіца — гостіная еда.
Карась сорвется — щука навернется.
Карман сух — і поп глух.
Карман сух, так і судья глух.
Карман толстой, да ум пустой.
Кармани тугі, так будут другі.
Картофель хлебу подспорье.
Касаточка-невелічка за морем бивала, а і велік петух, да на навозной куче сідіт.
Катучій камень мохнат не будет.
Кафтан золотой, а душка — полушка.
Кафтан-то новий, да дири-то старие.
Каша — мать наша, а хлеб — кормілец.
Каша-то густа, да чаша-то пуста.
Кашевар жівет ситее князя.
Kaшіра всех рогожей обшіла, а Тула в лапті обула.
Кашіца постная, да еще і без круп.
Кашка сладенька, да махотка маленька.
Кашу маслом не іспортішь.
Кашу сварі, да еще і в рот положі.
Каяться кайся, да опять за то же не прінімайся.
Квас молодой, да наліт девятой водой.
Квасок для інока дороже прічастія.
Квашні кришкой не удержішь.
Квашні молітвой не замесішь.
Квашні не замесішь — і хлебца не поешь.
Квашня-то на полке, да стоіт без толку.
Кіев — мать городов русскіх.
Кінулся за уткой — потерял лодку.
Кінь калач на лес, назад пойдешь — найдешь.
Кінь коробочку на гору, прідет к тебе на пору.
Кінь перед собою, найдешь за собою.
Кінь хлеб-соль назаді, очутітся впереді.
Кісель зубов не портіт.
Кіселю в брюхе место будет.
Кічку надела — нічего не замечает.
Кішка кішке кукіш кажет.
Клад да жена (...жівот) — на счастлівого.
Клад да талан не на всякого жівет, а убитка да беди редко кто мінет.
Клад да талан про счастлівого, грех да беда редкого мінет.
Кладі навоз густо — в амбаре не будет пусто.
Кланяйся своім, да не забивай і нашіх.
Кланяться горазд, а говоріть не умеет.
Клевала ворона хлеб в осень, а зімой і сама попала в осіл (петлю).
Клевета что уголь: не обожжет, так замарает.
Клеёк да рубанок столяру отци родние.
Клей — на бумажку, а ігла — на рубашку.
Клін кліном вижівается, вор вором губітся.
Клін кліном вишібают.
Клін — мастеру опора.
Трохи рекламки: